Твого кохання не прошу:
Прилаштував його надійно.
Листів ревнивих, божевільних
Я нареченій не пишу.
Не будь же до порад глухим:
Дозволь вірші мої читати,
Мої портрети зберігати.
Люб'язність — риса женихів.
Дурепам важливіш за все
Відчути радість перемоги.
Нічні розмови до знемоги
І дружба — це для них пусте.
Коли ж ти щастя мідний гріш
Розтринькаєш в законнім шлюбі,
І зачерпнеш досади ківш,
Побачиш: все навкруг нелюбе—
В мою врочисту, світлу ніч
Ти не приходь. Тебе не знаю.
Твій шлюб щасливий. В чому ж річ?
Від щастя ліків я не маю.
Оригінал:
Я не любви твоей прошу.
Она теперь в надежном месте.
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты,—
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло —
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.