Закутатись думками самоти,
Зігрітися під ковдрою розлуки,
І мовчки, залишаючи сліди
Ковтати сльози від цієї муки.
Людині так потрібна теплота,
Душевний спокій, радість,небайдужість.
Людина рідна у житті завжди одна
Повинна із людиною набутись.
Нехай пройдуть роки і час мине.
І зрілість змінить юність так невчасно.
А старість змусить сплутати думки.
Бо там і смерть, і радість одночасно.
Спішіть набутись разом на Землі,
Моліться за шматок душі своєї,
Яку під час вінчання віддасте,
Тому, кого назвали ви любов'ю.