Повіяв свіжий вітер
І тіло ціпеніє тятивою.
Ще теплу пам'ять час не витер,
Ще літні спогади зі мною
І радісно мені,
Сьогодні бачив літо уві сні.
Осінній ранок.
Ще крізь серпанок зорі п’яно
На чорнім сріблом мерехтять,
В низах клубочуться тумани,
Поля врожаєм зморені мовчать.
Не уторованою стежкою
Ступаю прохолодою роси
І тіло й душу просипаю,
Бо вже давно чекаю
Осінньої краси.
Ти, Осене, незвично інша,
Від літа теплого не гірша,
Не гірша від надій весни,
Не гірша білих снів зими
Перед тобою голову схиляю,
Бо влади над природою не маю -
Сприймаю бо покірно все,
Мені вона що принесе.