Я вірю у прийдешнє завтра,
Хоч би було воно яким,
Його нам не змалюють мантри,
Ні чаклунів дурману дим.
Всі мрії і надії -
Це ілюзорність майбуття.
Так вже збудовано Всевишнім
Для нас, людей, людське буття.
А ти, Поете, де б не був,
Де б не шукав спокою,
Щоб не забув,
Усе в тобі, усе з тобою.
І якщо до тих пір
Ти не згубив людського,
Є олівець і є папір,
Карбуй у завтра вічне слово -
Сідай, пиши і вір!
В руках нащадка сповідь давня,
Хай вже тебе давно нема,
Впорядить йому розум,
Освітить йому пам’ять
Про все, що було недарма,
Без слова ж бо, людей нема.
Нема у завтра іншої дороги,
Крім істини минулого
Карбованій на сторінках розлогих!