Надміру лінь і туга за неважним.
Нема бажання слухати уважно,
Як наш Господь в нас совістю волає...
Іду на край... і вже тоді сама благаю
Пробач мені, Господь –
Від Тебе здалечіла,
І мучилась, і каялась... хотіла
Облегшить душу...
Та молитва все не йшла..
Чи сил в собі для Тебе не знайшла.
Пробач мені, Господь.
Так обважніли плечі
Через учинки зовсім недоречні,
Ті вчинки відбулися не зі зла...
Та неуважною завжди я була.
Так легковажно межі переходила,
І щастя крала, і образами жила...
Сором’язливо очі від ікон відводила.
І на любов капризами ішла.
Прости мені, Господь,
Бо як трапилась біда
Просила допомоги серцем мовчки я,
Ридала відчуваючи – Ти поруч є завжди...
І гоїв навіть від біди сліди...
березень 2019