Заплакала осінь…
Вже сонце не літньо і світить і гріє,
Проймає теплом крізь закритії вії
Іще не покинуті розумом мрії,
Хоч в серці збулись лиш чужії.
Заплакала осінь,
Прикраси оділа з багрян листо цвіту.
Як з півночі погляд, осінній дме вітер,
Збігаються грізнії хмари зі світу,
Тугу наганяють холодні тумани,
Згадається теплеє літо,
Навіки чогось знов не стане
І ти усміхнешся йому на останок …
Заплакала осінь,..
... я не можу тебе не любити,
Цілувать твої мокрі уста ...
Хліб дозрів, пора його косити.
Чого ж плачеш, моя золота…
