Проходять дні, години, час,
Несуть надії, сподівання,
А час забув давно про нас,
Забув про наше існування.
Лиш озирнувся кілька раз,
Ідучи з сумом стороною.
Про нас забув, він нас не спас.
Протік крізь пальці, як водою.
О, час! Безжалісний і тихий,
Які в собі несеш думки?
На зло це робиш, чи для втіхи?
А дні за днями, як струмки..
Ти забираєш день за днем,
Що подаруєш -хто це знає?
Ти обпечеш когось вогнем-
За це тебе ми проклинаєм.
О, часе, строгий і прекрасний!
Ти не спали моїх всіх мрій..
Побудь в житті, як сонце ясне,
Пролийся променем НАДІЙ!
гарний філософсько-ліричний трактат про час - кожного торкається ця тема і кожний бачить його в своїх тонах... і дійсно - жорстокий і прекрасний, хотя хотілось би, щоби був тільки - прекрасний...