Булькає у джезві кава —
Підіймається чубок.
Стигла осінь золотава
Повертає до думок,
Як стрічали ми світанки —
Бадьорив обох напій.
Недопиті філіжанки...
В гущі — солод наших мрій.
Пахощі летять юрбою,
Ласих спогадів — сувій.
Я сумую за тобою,
Хоч давно ти вже не мій.
Коли гірчать
полин і деревій,
а спогадів сувій
на каву лине -
зупинить думка:
я уже не твій...
Лиш на світанку
ми були -
Єдині.
Lana P. відповів на коментар molfar, 10.08.2019 - 01:57
які солодкі ці прекрасні миті,
коли удвоє блудять в житі...
і не важливо чи є кава,
весна чи осінь золотава.
-- Дякую за такий чудовий коментар, який написав сам Мольфар.