Я дякую щиро, за те, що зі мною
Щодня, щохвилини по стежці ідеш,
Де блискавки й грози, де мряка стіною,
Де сонця не видно , де хмари без меж.
Зажурені очі, опущені крила...
Тобі, знаю, важко зі мною іти.
Одежа твоя від пилюки вже сіра,
навколо ж пустеля, піщані степи.
Ти подруга вірна в безсоннії ночі,
У смутку хвилини, у відчаю мить.
Як серце у грудях від болю тріпоче,
Коли пульс у скронях під тиском щемить.
Самотносте -доле, спасибі за вірність.
За мужність терпіти стихії життя.
По стежці тернистій ідемо у вічність,
За руку тримаєш немудре дитя .
