галас, надворі гамір - цівають горобці
носяться , копошаться, совають промінці
в теплі таємні гнізда, в темний свій дім-куток
у жовторотий безмір, у майбуття виток...
...Щоб в безтурботне «завтра» з мріями про «колись»
Стрічкою щастя міцно промені уплелись
Власного гомін щастя слухати їм гуртом
Й пити ігристе «Асті» на брудершафт з котом
Прагне душа співати - цівкає жовтий рот
Звідки сірЕньким знати, скільки в природі нот
В творчий безмірний безмір, у майбуття виток
Сірі, малі, щасливі впевнено роблять крок
Відрила давній експромтик) хай він ще у тебе поживе))
Ulcus відповів на коментар BeZodnia, 15.11.2020 - 18:51
дякуюууууу красиво. хай живе. ти розумієш, що прив‘язуєш мене до цієї сторінки міцніше?
BeZodnia відповів на коментар Ulcus, 16.11.2020 - 04:30
Якби могла, то ще й приклеїла б)))
Ulcus відповів на коментар BeZodnia, 16.11.2020 - 17:46
нащо?
BeZodnia відповів на коментар Ulcus, 26.11.2020 - 03:34
Як нащо?) щоб нікуди не поділась))) приклеїти ж надійніше, ніж прив‘язати)))
Ulcus відповів на коментар BeZodnia, 26.11.2020 - 08:07
звісно, то все від клею залежить до речі, а ти жувала в дитинстві «клей» з фруктових дерев?
BeZodnia відповів на коментар Ulcus, 26.11.2020 - 12:37
І клей з фруктових дерев жувала, і цвіт бузку з п‘ятьма пелюстками) і цвіт конюшинки)))
Ulcus відповів на коментар BeZodnia, 26.11.2020 - 13:37
... а ще «мед» з флоксів і польової берізки, «жуйка» з липових бруньок... ностальджі...
BeZodnia відповів на коментар Ulcus, 27.11.2020 - 06:20