Площа святого Марка – наша. Пряникові будиночки Амстердама – наші. Колізей – наш. Щойно ми побачили якесь місце наживо, утілили свою присутність на ньому, – це місце стає невід’ємною частиною нас. Жодним світлинам чи відео не під силу подарувати відчуття цієї присутності. Кадри, які ти підготував уласноруч, лише можуть відтворити дрібку цієї присутності постфактум. Ось чому ми уявляємо собі Венецію, Париж, Прагу й інші міста одними, а після особистої зустрічі з ними вони виявляються іншими. Іноді кращими, іноді гіршими, але завжди не такими, якими ми їх собі змальовували. Певно, це й є найвища сутність і цінність мандрівок.
2 травня 2019-го
