І ми не ми, коли приходять ночі...
Скажи, коли заплющиш свої очі
Знімаєш маску що тиснула твої скроні?
Твій ніж пекучий що в долонях
Невже залишиш щоб боліло?
Щоб звело душу, рвало тіло?
Ну може ти і мазохіст.
Ну хто стає собі на хвіст?
Засни, бо марна твоя справа-
Твої думки, страшна облава!
І ніч пройде, може як казка!
Та новий день і нова маска...
