Шкідливо вдихати аромат ночі
В акордах пересоленого мінору,
І небо у стразах поки не стопчуть,
Від щастя божеволіти на повторі;
І бігти туди, куди веде серце,
Забувши про біль грішної насолоди,
Дивитись, як мрія на шматки б'ється,
Надіятись, чекаючи нагороди;
Як вперше п'яніти на чужих крилах,
Стараючись з'єднати дві паралелі,
Не каятись в тому, що я зробила,
Щоб потім засинати в думках веселих;
Творити легенду без казок зайвих,
Із цукром пропускаючи мить крізь пальці,
Відкрити галактику в гіркій каві...
І заново знаходити себе вранці.
16.09.2014