Як закрутити цій думці уста,
Щоб її тіло дозріло.
Кожен щоб з нас усвідомив устав;
Жити щоб знову кортіло?
Дощ прорізає безликий туман,
Каплями лугу чи солі.
В бронежилеті стоїть отаман,
Дихає тихо й поволі.
Хлопець задумливо зжав автомат,
Холод прикладу на скроні.
"Ви голосуйте в епоху доплат,
Хто там постане на троні.
Поки ці Ваші непевні думки,
Роєм обурюють мізки,
Я буду тут помічати димки,
Міни виймати з берізки.
Буду я пліт піднімати з землі,
Свій сухпайок віддавати;
Людям, що досі живуть у імлі,
Буду надію кувати.
І коли я відійду у бліндаж,
Щоб дві години поспати,
Знявши в плечей цей брудний камуфляж
Хочу на Вас уповати.
Що за спиною моєю стоять
Ті, хто цінують ці жертви.
І чергова перепещена бл*дь
Нас не рахує за мертвих".
