У нас сьогодні так, як і спочатку –
Усмішка щира і блискучі очі,
Хоч вже давно награлися в мовчанку,
Все ж і до тиші є таки, охочі.
Тому, що двоє сизих… незалежних
Не мають даху, щоб поворкувати.
А дій простих і надто обережних
На тлі чуток ніяк не спростувати.
Лишаємо на потім чари й чвари
І від людей не зводимо фортеці.
Переконалися – розвівши хмари,
І ми, і душі, справді, у безпеці.
Стираю з роздумів уяву хвору,
Тулюсь до тебе серцем горда й сміла.
Веснію знов, бо із тобою поруч
Я ласку п’ю із губ і з твого тіла.
