(...поїздка у село, де промайнуло моє дитинство надихнула мене на такі рядки ...)
Заросли стежки мого дитинства,
де колись малою я була.
Та щоразу пам'ять повертає
у хатину рідну, край села.
Де задумалась верба над ставом,
Де калина цвіте щовесни.
Там чарівними й казковими ночами,
снились кольорові мрії-сни.
Промайнули юності сторінки,
Лиш роки нагадують про їх,
Я радію дітям і онукам,
Ліг на мої скроні білий сніг.
Сніг той мене зовсім не лякає,
Бо людини долю не вгадать,
Як мене не стане будуть інші,
Сторінки прожиті рахувать...
Солодкі спогади дитинства гріють серце й душу... 
