Розкажи мені казку, матусю,
Ту, що мама читала тобі.
Я до тебе крізь сон пригорнуся,
Гляну в очі твої голубі
І піду босоніж по стежинах,
Де котився колись Колобок,
Де на курячих ніжках хатина,
Де чатує в кущах Сірий Вовк.
Там, на дереві, щедра Ворона
Щиро сир пропонує мені,
Там у дівчинки шапка червона,
Там Івасик-Телесик в човні.
Зла Зміючка сердито бурмоче,
Щоб Івасик до неї приплив.
Може рибку забрати всю хоче,
Що для мами Телесик зловив?
Я в Жар-птиці візьму на смерканні
Золоте дивовижне перо,
Загадаю єдине бажання
І над злом переможе добро.
Час додому. Лише озирнуся.
Новим друзям кивну іще раз,
Бо покликала тихо матуся:
— Доню, вже прокидатися час.
Ненадовго лишу на папері
І пригоди, й чарівні світи,
Але в казку відчинені двері
Я прикрию, щоб знову прийти...
я не знаю, як довго ти працюєш над таким твором, але враження, що поки писала, то літала десь у паралельних казкових світах. читаю, наче книжечку листаю не вистачає одного складу в рядку «десь залишаться на папері», щось би допрацювати