Прив'язуюся. Звикаю.
А потім горить ... Пече...
Від себе ж то не втечеш,
Я досі, навіщось, втікаю .
І лезом по голій шкірі,
Кривавим потоком сліз.
Вокзали і стукіт коліс
Так, начебто, дикі звірі.
Вдома - давно не вдома,
Не вдома - я теж чужа.
А ким є для тебе я ... ?
Звичайна, мабуть, знайома.
І погляд, немов востаннє
Боюся, що вже не побачу.
Так легше. Тоді не плачу
Закована у мовчання.
Перечити б, та не в силі,
Бо спокою не знайшла,
А тільки уламки скла
На блідо-блакитній хвилі.
Прив'язуюся. Звикаю...
І байдуже, що мовчу...
Ні, я ж тебе не люблю!
Але, чомусь, чекаю...
18.01.2019
