Ніч тиха, дощ,і соняхове поле,
Йду м’яко, равликовий крок,
Нема розтяжок, а хоча це доля,
Ніяк не знаєш про її урок.
Ліхтарик лазер, три червоні смужки,
Так світить ніби з кроку глюк,
Акумулятори добити ще би трішки
От відпрацюю і тоді посплю.
І раптом дзвін, і заніміло тіло,
Лиш думка «бля, невже попав?»
І тихо над землею полетіло,
Покадрово життя…., як пам’ятав.
,,-О, Господи, ще хату не достроїв,
Синочка ще не підійняв,
Все що грішив, що десь накоїв,
Не виправив, не осягав.
А тато й мама , як то буде?
Прийде мабуть усе село,
,,Кравець Олег – щось завжди вчуде,,
І полилось, і потекло…
Не можна ще мені , раненько,
Ще хочу ворогів душить,
Ще бачити квітучу неньку,
Ще поборотись, ще пожить.
Потерплю біль, усе потягну,
Та не лишай …..хоч добре тут….
Тут добре, та додому хочу,
Іринка та Нікітка ждуть…..
Дай рік чи два чи може десять,
Допоки не захляну бить,
Нікчем і просто недолугих,
Що не дають Вкраїні жить.,,
………політ………………………………….
………і забуття…………………………….
………і низько,полем…………………
…………де соняхи ….і я………це я..
Дощу краплина – відчуваю,
І звін в вухах і біль умить,
Живий ….От руку підіймаю,
Ось поряд автомат лежить……
ID:
821868
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.01.2019 23:05:48
© дата внесення змiн: 18.01.2019 23:05:48
автор: А.Круп
Вкажіть причину вашої скарги
|