Ніч тиха, зорі мов в тумані очі,
Холодні зимні у Донбасі ночі,
Тріпоче вітер вже дірявий балахон,
Війна падлюка , в памяті мов сон.
А вдома мама хліб з печі дістала,
дружина сина в ліжечко поклала,
а в Пісках канонада – бій іде,
то мужність наших Кіборгів гуде….
До Абакумова я тінню, через Лозову,
Пройду повз сепарню як на духу,
І з терикону коли новий день заграє,
Побачу що за гад з Челюскинців нам допікає.
А там по рації арті улітку передам,
І полетять шматки молитись путінським божкам.
І скільки б нам не пхали свого п’ятака,
Вся Україна і Донбас і Крим це на віка,
Ті хто прийдуть як вороги – чужинці,
Відвідають козацьких батогів - гостинців.
Соромязливо й ніжно оптикою наведу на ціль,
Поправка, відстстань, кланц, І сепара в утіль.
І інколи така вже ніжність нападає,
Ніжнішого то певно хлопа світ не знає…..
Дякую
