Я часто, часто мрію тату,
Що із сім'єю їду на Різдво,
Везу дітей в батьківську хату...
Від того б серце радісно гуло
Ось вулиця, береза і межа
І брама вже б відкритою була...
Ти змучений виходиш з гаража,
Стираєш піт із сивого чола...
Ідуть роки, ростуть у мене діти,
Тобі ж сьогодні було б шістдесят...
Ти там високо можеш порадіти,
Що маєш двійко внуків-пташенят
І я не знаю як би все це було,
Радів би ти... Я ж просто уявив...
Одне ж бо цвяхи молотком погнуло,
А інший інструменти розгубив...
А час біжить невпинною ходою
І не завжди як хтось із нас бажав...
Прийшов. Поговорив з тобою.
Ти вибач, що так рідко приїжджав...