Серед сокиринських принад
Десь є і затишна ротонда,
Палац з усмішкою Джоконди,
Метафоричний диво-сад.
І проза в профіль, та анфас,
І спалахи душі чужої.
Знайомі і близькі герої,
Змальований майстерно час.
Бандури звуки у траві,
І світ самого Вересая.
Тут кожна квітка надихає.
І сам Господь - твій візаві.
О незбагненний дар оцей:
Зібрати монологи м'яти,
Проміння спів запам'ятати
І словом обігріть людей!
І кожен порух відтворить.
Наповнить змістом кожну фразу.
Рубіни відділить від стразів,
Вселити радість в кожну мить.
І не сполохать ельфів, фей,
Струснувши музику із гілки,
І записати настрій бджілки-
Все вміє Ніна Кочубей!
Мені теж, Валентино, своєю появою на сайті... Вітаю й Вас з Новим роком! А ось такої поетеси я таки не знаю, хоч мої Дігтярі споріднені з Сокирицями по маєтностях Галаганів...
Пане Олексо, Ніна Кочубей пише прозу. Видала дві книжки. Її твори дуже мені близькі: прості і зрозумілі. Дуже приємна особистість. Можете познайомитися з нею в Facebook. Вона вдова. Покійний чоловік, Микола Кочубей, член Спілки художників України.