Знають всі, отой Чудилов
Мав вродливу жінку,
Заздрили, не всім щастило
На жінку-картинку.
В ті часи революційні
Йшла перебудова,
Були ціни комерційні,
Було вільне слово.
Вся країна готувалась
До якогось ринку,
То й Чудилову не спалось -
Мав жінку-картинку.
ЇЇ ж треба одягати,
Та ще й годувати,
А де ж оті гроші взяти,
Де їх заробляти?
Та одного разу жінка
Йому таке каже:
Думка є, та от заминка -
Хто вузла розв'яже.
Поспішають всі до ринку,
Та що їм продати?
Ти ж валютою за жінку
Міг би, любий, мати.
Всіх захоплюють стриптизи,
Це ж немов на пляжі.
І валюта у валізи
Купюрами ляже.
Гарні ноги, гарним тілом,
Біля залізяки
Робиш вправно, зрозуміло,
Рухи усілякі.
Чоловіча насолода -
Ось у чому фішка.
Завжди свято, чи пригода,
В уяві інтрижка.
Не второпав він спочатку
Слова ті облудні,
З комірця зірвав краватку,
Все це було в грудні.
Зблід Чудилов, затрусився,
Згасли карі очі,
Й кажуть, ледь не застрілився
В лісі серед ночі.
Все від того, що Чудилов
Мав вродливу жінку,
Що не в той бік зрозуміла
Перехід до ринку.