Пожовкле листя падає додолу,
На дворі осінь, скоро вже зима,
Він знову не повернеться додому,
Ти знову засинатимеш сама.
Він не зігріє руки прохолодні,
Не поцілує ніжно у щоку,
Ти знову наодинці, ти сьогодні
Змінила свою радість на журбу.
Холодні очі, але тепле серце,
Поранена від слів твоя душа,
Ти вірила, що це любов'ю зветься,
Та ти тепер залишилась одна.
Він розпалив в тобі колись вогонь,
Та він з роками тільки лиш згасав,
Він не відчує більше тих долонь,
Котрі колись щодня так цілував.
Ти не сліпа, ти просто довіряла,
І вірила всьому, що говорив,
Одного лиш завжди його кохала,
Та він завжди до іншої ходив.
Ти не сумуй, нехай розбите серце,
Та рана в ньому з часом заживе,
Він ще колись до тебе повернеться,
Без тебе він не виживе, помре.
Не пробачай, не вір йому ніколи
Хай щоби він тобі не говорив.
Залишивши тебе колись у горі,
Він вибір свій тоді уже зробив.