Чекай мене, твою, на роздоріжжі,
Де мрії зустрічаються і сни.
Де сонце долі, щире, ніжне збіжжя,
Вплітає щастя в подихи весни.
Чекай мене, де три стрункі тополі,
З надії твоїх райдужних долонь
В обіймах зігрівають наші долі,
Де серця полум'яний світ - вогонь.
Чекай мене де тихий шепіт вітру,
В тих веснах, де майбутнє, ти кохай.
Бо сльози часу, хоч сумні, я витру,
Ти тільки мене рідний зачекай...
свій чи своя від кожного нікуди не подінеться. бо вони свої. принаймні хочеться в це вірити. мені сподобався оптимізм віршу, але найбільше зачепив початок. "чекай на роздоріжжі". часом може бути запізно наче. сумніви. і ніхто нікого не дочікується. але тобі бажаю звернути з роздоріжжя на бажану серцю стежку) гарний вірш)
поезія весняного цвіту 
