В зимовому небі згубилося зоряне щастя
І Фея чарівна по хмарах ступає пухких,
З поверхні зганяє сніжинок отих полохких
Та місяця промінь тримає її за зап"ястя.
У сяйві нічному засвітиться раптом весь сніг
І подихом дива повіє закоханий вітер
Та Фея все ходить, в торбинку із зоряних літер
Вкладає всі рими на тихий, спокійний нічліг.
Блукає по вулицях й білим мереживом рук
Розкидує ніжність зимову обабіч дороги,
Заковує льодом блискучим, ховає тривоги
Та маревом тиші лунає снігів перегук.
Периною з хмар покриває все небо ще більш,
Нічні серенади співає закоханий вітер,
А Фея чарівна з торбинки витягує літер
Й у темряві ночі йому пише зоряний вірш...