Жовтень прийде швидше, аніж ти думаєш,
Гумові чоботи захистять твої ноги, але серце…
Як ти обдуриш твоє серце?
Кажеш, усе це було чесно, усе, як і мало бути,
Кажеш, грядуть дощі, грядуть справжні зливи,
На тобі парасолю і іди собі, забувай:
Я у минулому,
Ти у теперішньому,
Я у майбутньому,
Ти у теперішньому,
Осінь вирішила сама,
Її стопи завжди ведуть до вокзалів
І сірих летовищ.
Пам’ятай тільки:
Що б ти тут не лишив,
Якою б не захищався зброєю
Від вигаданих чудовиськ,
Камінь, цей камінь твоєї душі,
Рани, ці рани твої, недоліковані, незагоєні,
Болі, ці болі – мої, прощання, оскомини,
Те, від чого божеволію,
Те, що тебе поневолює,
Те, що здавалося грою, –
Все
Забираєш з собою.
ID:
814366
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.11.2018 21:59:15
© дата внесення змiн: 18.11.2018 21:59:15
автор: Sandra CurlyWurly
Вкажіть причину вашої скарги
|
