"Нема кому сказать: "Кохаю",
Нема кому сказать: "Прийди".
Сама усіх я обминаю,
або заплутую сліди"
#Ліна_Костенко, збірка "Проміння землі"
У самотності багато привілеїв -
забаганки дозволяю без вагань,
найвірніші друзі – ямби і хореї,
віршування, як оазис для бажань…
Я давно забула, що таке кохати,
і пірнати у чуттєвий океан,
зачинила двері у душі пенати -
не проникне в мушлю жоден ураган…
Усміхаюся привітно перехожим,
попри те, що інша думка в голові,
обережна в спілкуванні, на сторожі -
від людей завжди тримаюсь в стороні…
Але час від часу думка серце крає -
ти даруєш миті щастя не мені,
у твоїх обіймах інша завмирає,
і згорає, ніби Фенікс, у вогні…
