Росія злодієм ввірвалась в нашу хату,
Забрала Крим, півморя відняла
Та й заходилась світові брехати,
Мовляв, рука Хрущова нам дала
Його в далекім, п’ятдесят четвертім,
Ще й згоди у Москви не запитав,
А що татар лишилось менше чверті,
Росію не хвилює тема та,
Як не хвилює і земля Кубані.
А Білгород, чия була земля?
Расєя й право звикла дерибанить –
Такими постулати є Кремля.
Та нам не гоже голову схиляти,
Бо ж зависоку сплачено ціну,
Ніхто не прийде й землю нам звільняти,
І тільки нам закінчувать війну,
І розраховувати лиш на власні сили,
Щоб переможця одягти вінець.
Згадаймо, скільки доль вона скосила!
Усякому ж терпінню є кінець!
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Точно ви вiдзначили, що пропаганда росiйська, виготовлена за вказiвкою ФСБ - усе зухвалiша i зухвалiша. Серед керiвництва Росii - там нахаба на нахабi сидить i нахабою поганяе. Так почалися з Криму подiбнi заяви, а далi - бiльше. Тепер вони вже взагалi - iснування Украiни ставлять пiд сумнiв. Ось, хоча б, такий дiяч - Анатолiй Терещенко - колишнiй спiвробiтник КДБ, а зараз - у письменники подався, якщо це можна так назвати. I ось, погляньте, яку назву мае одна з його книг. Це у минулому роцi дану книгу видано - 2017. На зображення мишкою натиснiть, щоб воно збiльшилося у розмiрi:
Або ж ще той Марсiанин, вiн же - БИЧ, Маня Папироскiна i багато хто ще - той постiйно своi коментарi у стилi провокаторiв з ФСБ залишае. Тож, пам'ятаете, як вiн пiд вашим вiршем "Що ж трапилось з тобою, Украiно" - карти там усе викладав чи мапи, як iх ще iнакше називають. То одну карту розмiстив, потiм - ще iншу. А на картах тих - абсурд же повний, просто всупереч здоровому глузду зображення. Пiд оцим же якраз вiршем: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712700&pg=2
Дякую, Дмитре, за позицію, за ерудицію.
Не згине наша Україна,
коли таких має людей,
і вже не стане на коліна.
А Бич - зухвалий мародер,
московський служка, однобоко
він бачить все, що є й було,
але існує Боже око.
Господь нас візьме під крило.
Ще буде Україна-ненька
відомою на цілий світ.
Надія є і не маленька,
згадати варто "Заповіт":
Як понесе з України
кров ворожу, отоді...