Там розп яття на стінах,
Там пальці, що розчепили
Там розхристані груди
Холодні, немов зима
І притихла оселя шаріється,
Пахне сіном
І все світло вогке заколисує в ніч пітьма
Я втинаюсь у поле
Що в тебе побіля шиї
Ти великий, мов острів
Широкий, мов материк
Лише пагорбами передзимність моя біліє
І ось-ось довгі пальці загасять старий нічник
Але ми ще нівроку
І що нам сніги, тумани
Позбираємо сіно, принишкнемо до весни
Я так хочу тягнутись уздовж
Мов меридіана
Й підглядати твої чебрецеві дитячі сни
