Коли втрачаєм рідних, серця на друзки вщерть...
Перед тобою ми всі безсилі, смерть...
Здається, сильні, здається, вільні, як молоді,
Й такі мізерні, такі безпомічні в біді...
У вічних справах, здається, встигнем, що є ще час,
А він крізь пальці, немов вода, тіка від нас...
Життя - як мить, а вчинки - вічність, не забувай!
Ми не вмираємо тоді, як ідемо за край -
Життя триватиме в серцях, що люблять нас,
Над пам'яттю людською не владний навіть час!
Померти можна на землі, ще будучи живим,
І жити, мертвим будучи, століття і роки...
Коли втрачаєм рідних, серця на друзки вщерть,
Та чи існуєш ти насправді, всесильна смерть?..
