Чекаю вихідних, щоб їхати з навчання,
Бо, може, хоч за осінь, один раз
Побачу я тебе, не можу я без тебе,
Побачить хочу віч твоїх вираз.
Коли я знов зустрінуся з тобою
Бо завжди так, любов моя.
Коли я вдома – ти не приїжджаєш,
Коли ти там – не приїжджаю я.
Напевно доля так зі мною жартувала
Напевно, доля нашу зустріч прокляла
Вона мене у тебе закохала,
Вона – тебе зі мною й розвела.
Тепер, тобі я зовсім не потрібна,
Тепер про мене ти не хочеш знати
Мені тепер лишається без тебе
Ненавидіти, мучитись, кохати…
Пройшли роки – а я все пам’ятаю,
Надіюсь і мене ти не забув,
За весь цей час ніхто ще не міг стати,
Коханим, яким ти для мене був…
2002 рік
Рада новим читачам 
