Був в одного чоловіка кінь. Не жалів його господар. Щоденно кінь багато працював. Навіть ніколи вихідних в коня не було. Господар навіть ім’я йому не дав. Просто кінь, та й все. Цілий день возить віз то з сіном, то з буряками або ж із зерном. Та ще й сусіди наймають по своїх справах, а господар не відмовляє, бо то ж гроші гарні платять. А що кінь, на те він і кінь, щоб працювати. Просить кінь господаря: - Дай мені вволю, хоч попастися. А той і відповідає: А вночі що будеш робити? Цілу ніч спати? От прив’яже господар коня вночі біля стайні та й каже: - Пасись собі вволю, скільки захочеш. Пасеться бідний кінь, а комарі цілу ніч його жалять, спокою не дають. От і встає кінь зранку вже втомлений. Побачив господар, що з конем щось не те. Та й питає: - Чого ти з самого ранку ледве ноги волочиш? А кінь йому і відповідає: - Втомився я в тебе чоловіче працювати. Поведи мене краще на базар та продай. Почухав чоловік голову та й думає «а й справді навіщо він мені? Продам цього немічного коня, та й куплю гарного, роботящого.
Повів чоловік коня на базар. Та ніхто його коня купувати не хотів. Такий він занедбаний був: худющий, грива не чесана, хвіст закублений в будяках. Веде його чоловік додому, та тільки лається: - От здам тебе на м’ясо, будеш знати, як потрібно працювати. Випадково цю розмову почув хлопець. Підійшов до чоловіка та й каже: - А віддай мені чоловіче коня, не пошкодуєш. – А що ти мені за нього даси? – А через рік і побачу, каже хлопець. Що зароблю – те й віддам. У світі треба за все платити. Зустрінемось через рік в цю ж саму годину, на цьому ж місці, я тобі чоловіче борг віддам. - А якщо ти не прийдеш? - Ну то веди свого коня додому, бо в мене зараз немає чим розрахуватися. – Та й забирай цього немічного хоч і зараз. Всеодно з нього толку немає. Працює погано, а продати не виходить.
- Дякую, відповів хлопець.
Взяв коня та й повів додому. Привів коня додому, насипав вівса повен жолоб, водиці прохолодної налив. Коли кінь гарно відпочив, повів його до водойми та й гарно викупав. Вимив гриву, висушив на сонці, розчесав. Повитягував рип’яхи та будяки з хвоста. Кінь, аж почав переливатися на сонці. Чистий, вимитий, доглянутий. Цілий місяць хлопець вихожував коня. І назвав його Вітер. Гарний кінь став, сильним, статним. От і каже одного разу Вітер хлопцю:
- Господарю, я хочу віддячити тобі за добро. Поведи мене на кінні забіги. Ти добре за мною доглядав, я відчуваю силу в собі. Я переможу, а тобі добре заплатять, і будеш жити завжди в достатку. Послухав хлопець коня. Повів свого Вітра на кінні забіги. Додержав свого слова кінь, і переміг всіх з першого разу. І справді розбагатів хлопець, як кінь йому казав. Купив нову хату, дорогий автомобіль, а коня став ще більше доглядати та цінувати.
Пройшов цілий рік. Хлопець як і обіцяв пішов на зустріч до бувшого хазяїна свого коня. Та Вітра залишив в стайні.
– Доброго дня чоловіче.
- А що, пропав мій кінь?
- Та ні, виходив я його.
- Ну то давай, розраховуйся! Щедро хлопець розрахувався з чоловіком. А той тоді і питає:
- А де ти такі гроші взяв хлопче?
- А то ти в свого коня спитай чоловіче. А? То віддай мені коня назад, я і спитаю. Є ні, чоловіче, то вже не той кінь, що був…Та й розрахувався
я вже з тобою. Тепер це – мій кінь і товариш. А друзів я не продаю.
Великі гроші тримав чоловік в руках, та щось не дуже веселий був. Чухав потилицю сиву тай думав: І що він з того коня має? Я ледве кінці з кінцями з тим конем зводив, а він дивись – молодий, а кмітливий!
ID:
801122
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.07.2018 23:29:55
© дата внесення змiн: 28.07.2018 23:29:55
автор: Людочек
Вкажіть причину вашої скарги
|