4. . Ліна Костенко. Вірші про кохання (переклад на російську)
ОСІННІЙ ДЕНЬ... ОСЕННИЙ ДЕНЬ…
Осінній день березами почавсь. Кора берез в изысканной резьбе.
Різьбить печаль свої дереворити. Осенний день с души печаль не смоет.
Я думаю про тебе весь мій час. Я думаю все время о тебе.
Але про це не треба говорити. Но вряд ли говорить об этом стоит.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви». Ты вновь придешь. И будем мы на «Вы».
Чи ж неповторне можна повторити? Да разве кто вторично так устроит?
В моїх очах свій сум перепливи. Печаль в моих глазах переплыви.
Але про це не треба говорити. Об этом, право, говорить не стоит.
Хай буде так, як я собі велю. Пусть будет так, как я себе велю.
Свій будень серця будемо творити. Обыденность сердец мы будем строить.
Я Вас люблю. О як я Вас люблю! Я вас люблю. О, как я вас люблю!
Але про це не треба говорити. Но вряд ли говорить об этом стоит.
НЕ ЗНАЮ, ЧИ ПОБАЧУ ВАС, ЧИ НІ... НЕ ЗНАЮ, УВИДЕТЬСЯ МОГЛИ Б…
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. Не знаю, вновь увидеться могли б.
А може, власне, і не в тому справа. А может, это, собственно, не важно.
А головне, що десь вдалечині Ведь главное, что где-то там, вдали
Є хтось такий, як невтоленна спрага. Есть тот, по ком неутолима жажда.
Я не покличу щастя не моє. Чужое счастье звать мешает честь.
Луна луни туди не долітає. И эхо космоса туда не долетает.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Все мысли лишь о вас. Я знаю, что вы
есть.
НЕ ГОВОРИ ПЕЧАЛЬНИМИ ОЧИМА... НЕ ГОВОРИ ПЕЧАЛЬНЫМИ ГЛАЗАМИ
Не говори печальними очима Не говори печальными глазами
те, що не можуть вимовить слова. то, что не могут высказать слова.
Так виникає ніжність самочинна. Так возникает нежность между нами.
Так виникає тиша грозова. Так после бури тишь всегда права.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява, Быть может, сон, а может, наважденье,
чи просто чорна магія чола… легла тревоги складка меж бровей…
Яка між нами райдуга стояла! Какое было радуги виденье!
Яка між нами прірва пролягла! Возникла пропасть – мы слабы пред
ней!
Я не скажу і в пам’яті — коханий. Признаюсь, помню о тебе , любимый.
І все-таки, згадай мене колись. Пусть и к тебе придет такая мысль,
Ішли дві долі різними шляхами. Чтоб наши судьбы, будто пилигримы,
На роздоріжжі долі обнялись. На раздорожье пыльном обнялись.
СУПЕР!!! 
