В люстерко моря сонце задивилось
Проміння розсипає оксамит,
Спрагло із трав спиває срібні роси
У пестощах і я замру на мить
Море плете мереживо край берега
Із золотистих сонячних ниток,
Під ноги стелить ніжно і грайливо
Пінисто-білий вранішній вінок
Манить і кличе в своє морське лоно
Крилами хвиль накриє й огорне
Виринаєш наповнений як гроно
Цілющих вод окроплене дощем