(за мотивами трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»)
Шляхетні, знатні дві сім'ї в Вероні проживали
Весь час вели тяжкі бої, весь час ворогували.
Сім’ї Монтеккі й Капулетті мали в той час чвари та незгоди
До того часу поки там не сталося ції пригоди.
Одного разу до будинку Капулетті, на бал Ромео завітав,
Побачивши красу Джульєтти її він палко покохав.
Й Джульєтта закохалась, кохання це взаємне,
Ромео їй призначив побачення таємне.
Але родини їх про це і чути не бажають,
Про ворогів нагадують і проти наставляють.
Ромео і Джульєтту Брат Лоренцо благословивши на вінчання,
Їм побажав щасливого кохання, яке б перемогло чекання.
На клятву вірності, Джульєтта серце у Ромео узяла
Своє ж йому, як скарб дорогоцінний, навіки віддала.
Коли у вигнаннІ Ромео за смерть Тібальта відбував,
Листи від нього до Джульєтти Лоренцо-брат передавав.
Джульєтта плакала не за Тібальтом, коханого Ромео було жаль,
І ждала вона вістей від Лоренцо, щоб придушити цим свою печаль.
Щоб не вінчатися з Паррісом, Лоренцо дівчині дав дивну рідину,
Після якої впавши мертвою, вона прокинеться як від міцного сну.
Ромео, не знаючи про сон коханої, з отрутою в Верону він вертав.
Коли побачив він кохану у гробниці, то підійшов й ридаючи сказав.
«Милуйтесь очі, це в останній раз!!!
Ви, руки пригорніть її востаннє
Ви, брама дихання мого, вуста
Зміцніть навіки бравим поцілунком.
Мій договір з корисливою смертю
За тебе п’ю, моя любов.
Отак, я з поцілунком умираю!!!»
Ромео біля ложа смерті, коли проснулася Джульєтта упізнала,
Жаль, що життя коханого у неї, отрута так нахабно відібрала.
Кинджал Ромео і Джульєтти серце сполучились
Так молоді, закохані, навіки разом, після смерті залишились.
Дуже гарний вірш, хоч і сумний. В першому рядку пропущена буква в слові сім'ї. 
