Вічне кохання

[i](за  мотивами  трагедії  В.  Шекспіра  «Ромео  і  Джульєтта»)[/i]
[b]
Шляхетні,  знатні  дві  сім'ї  в  Вероні  проживали
Весь  час  вели  тяжкі  бої,  весь  час  ворогували.
Сім’ї  Монтеккі  й  Капулетті  мали  в  той  час  чвари  та  незгоди
До  того  часу  поки  там  не  сталося  ції  пригоди.
Одного  разу  до  будинку  Капулетті,  на  бал  Ромео  завітав,
Побачивши  красу  Джульєтти  її  він  палко  покохав.
Й  Джульєтта  закохалась,  кохання  це  взаємне,
Ромео  їй  призначив  побачення  таємне.
Але  родини  їх  про  це  і  чути  не  бажають,
Про  ворогів  нагадують    і  проти  наставляють.
Ромео  і  Джульєтту  Брат  Лоренцо  благословивши  на  вінчання,
Їм  побажав  щасливого  кохання,  яке  б  перемогло  чекання.
На  клятву  вірності,  Джульєтта  серце  у  Ромео    узяла
Своє  ж  йому,  як  скарб  дорогоцінний,  навіки  віддала.
Коли  у  вигнаннІ  Ромео  за  смерть  Тібальта  відбував,
Листи  від  нього  до  Джульєтти  Лоренцо-брат  передавав.
Джульєтта  плакала  не  за  Тібальтом,  коханого  Ромео  було  жаль,
І  ждала  вона  вістей  від  Лоренцо,  щоб  придушити  цим  свою  печаль.
Щоб  не  вінчатися  з  Паррісом,  Лоренцо  дівчині  дав  дивну  рідину,
Після  якої  впавши  мертвою,  вона  прокинеться  як  від  міцного  сну.
Ромео,  не  знаючи  про  сон  коханої,  з  отрутою  в  Верону  він  вертав.
Коли  побачив  він  кохану  у  гробниці,  то  підійшов  й  ридаючи  сказав.
«Милуйтесь  очі,  це  в  останній  раз!!!
Ви,  руки  пригорніть  її  востаннє
Ви,  брама  дихання  мого,  вуста
Зміцніть  навіки  бравим  поцілунком.
Мій  договір  з  корисливою  смертю
За  тебе  п’ю,  моя  любов.
Отак,  я  з  поцілунком  умираю!!!»
Ромео  біля  ложа  смерті,  коли  проснулася  Джульєтта  упізнала,
Жаль,  що  життя  коханого  у  неї,  отрута  так  нахабно  відібрала.
Кинджал  Ромео    і  Джульєтти  серце  сполучились
Так  молоді,  закохані,  навіки  разом,  після  смерті  залишились.





[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч