Експромт на вірш_ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796330Випали мене, немов свою останню - сигарету,
Жадібно та спрагло знов і знов ковтай цей дим.
Наша зустріч, була наче помилка сюжету -
Дві долі стрілись, на перетині доріг та зим...
Видихни весь той дим і вдихни свіжого повітря,
Загаси та викинь... Спалений недопалок в сміття.
Він зникає... Мов ввечері останній промінь світла,
Все минає... Вивчи це негласне, правило життя...
Зупинись та іншій передай, мене як естафету,
Й продай в крамниці, те розбите серце... Наче сувенір.
І спи спокійно, отримавши зароблену монету,
А, що до мене... Все буде добре... Принаймні в це повір...
Нехай минуле - наче спогадів терпкий парфум,
Поєднання ароматів образи, болю та жалю.
Підводиш риску, але пишеш ще Postscript: _
І ставиш наголос на всіх написаних '' досі ще люблю ''
Та знаєш ти, не та... Хто таки залікує мої рани,
Твій дотик й поцілунок, залишив слід немов стигмат.
Хоч й кажуть, що всі люди були створенні із порцеляни,
Можливо й так... Але на жаль це лиш тільки - постулат...
Спали мене, немов останню свою сигарету,
Прожени неначе чорта або якесь інакше зло.
Й випали на зап'ястях ім'я... Та дай чесне слово,
Що в інших не шукатиме, схожість до моїх рис й прикмет...
