Я до тебе прийду теплим дощиком, лагідним сном,
Намалюю туманом на шибці маленьке сердечко...
На весні ніжним проліском я проросту під вікном...
Простягни лиш долоньку, дивися, я тут, недалечко!
Буду поряд в цвітінні весняно-квітучих садів,
Разом з вітром між листя в садочку нічному хвилююсь...
Чуєш спів соловя? То мій ніжнозакоханий спів.
Бачиш місяць? То — я. Я із неба тобою милуюсь..
Ти мене віднайди в шепотінні нічного дощу,
В шумі вітру, що крилами зранено б`ється у шибку.
Я тебе не віддам і нізащо вже не відпущу!
Ти мені лиш надії подай аріаднину нитку...
Сподобалось. І в мене є схожий за змістом вірш: Я завжди поряд. Тільки озирнись. В ряснім дощі і у зорі рожевій. В розсипаних зірках, лиш глянь увись. У вітрі, що розгойдує дерева...
Ніжжно і тужливо,.. Аж сльоза навернулась на очі... Тяжко в такій ситуації, от і виливаються почуття в тужливоніжні вірші...
Удачі Вам і гарного настрою!.
Ви що ніколи не відповідаєте на коментарі і не читаєте чужих віршів?..
Всі ці образи у твоїх віршах- повністю належать тобі, ніхто ними не уміє володіти так як ти.Вони повністю відображають усього тебе- синергія у кожному рядочку.Ніколи не втомлююсь і не втомлюсь читати і перечитувати твої вірші.Дякую)
Вірш це застигла емоція в словах і римах. Вірші часто бувають схожими, наче душі поетів перешіптуються. Дякую, що познайомили мене з своїми рядочками. 
