Не бережемо людей, і часом ображаєм,
Словами-кулями прострілюєм серця.
А потім пізно, дуже пізно відчуваєм,
Що й не бува дорожчого лиця.
А ви ідете десь туди,
Звідки з собою нас вже не гукнете,
І не прийдете до любимої ріки.
За руку ніжно-ніжно не візьмете.
Часом так легко образити людину,
І душу розірвати дуже легко.
Повірте, не допоможе вам година
Щоб повернути стомлене вам серце.
Пробачайте чвари, не тримайте зла,
Кохайте щиро, не шукаючи заміни,
Шукайте краще правельні слова,
І запасіть життя своє терпінням.
