І не спотворить дійсність ця крива,
Дзеркальне відображення розбите –
Єдине, чим душа твоя жива,
Чого вона не може підкорити.
Якщо вже маєш хоч одне зерно,
Хоч дрібочку небесної закваски,
Мечем ураз обернеться воно
І піде в бій на страхолюдні маски.
Всі розітне завіси й дзеркала,
Порозмітає в друзки барикади.
І не залишить жодного вузла,
І вщент поб'є оманливі принади.
Спаде з очей полуда як трава,
І не спотворить дійсність ця крива.
29.5.1995
