Там, де в морі сині кручі,
Там, де неба синя даль,
Коршун там літа високо,
Здобич свою вигляда.
Віє вітер над скалою,
Та здіймає хвилі до небес.
Коршун, мов чернь над водою,
Вертелить як оскаженілий пес.
Яка ж то хижа сиза птаха,
Впивається у серце серед крил.
Обвита лебідь крилами від болю,
Себе рятує з останніх сил.
Де там душі знайти спокою,
І як ій гірко, чути плач,
Добиває він лебідку у неволі
З останніх сил, як той палач.
Із громом і блискавицею,
Вразила враз з небес стріла.
Небесна кара спіткала ката,
І біла лебідь ледь жива.
Вже вітер стих, і хмари розійшлися
Завмерло море, тиша, штиль.
І лебідь біла сяйвом огорнулась,
Що місяцем з гори блистить.
Там, де в морі сині кручі,
Там, де в небі синя даль,
Заросли вже рани білим пухом,
І з серця відлягла сумна печаль.
Руслана Ліщинська-Солецька
22 травня 2018
ruslana679@gmail.com