Не хочу вибирати щось окремо,
Не можу розділити те й друге, я най
Бо тут чужого певно не знайдете.
То все до капельки, усе моє.
Моє село, в котрому я родився.
В нім я нвйперше на землицю став.
Там світ сприймав, а потім й надивився.
І ріс, мужнів й здоровим виростав.
В нім все моє - і джрузі, і родина,
І земляки, що там живуть в селі.
Тай і тепер, - кожна своя людина,
Хоч ми з дружиною уже не ті.
Звідтіль пішов я в світ мені незнаний.
Туди я слав листи свої не раз.
Бо я був там любимий і коханий
І кожній зустрічі був щиро рад.
Туди я повертався все додому,
Поки не виїхав на працю із села.
Там серденько віддала лиш одному -
Мені дівчина і доленька моя.
І хоч прийшлось трудитись в другім місці
Й заводити собі нове гніздо,
Я все душею був в одному тісті,
У тім краю, де батьківське крило.
І от тепер, коли мені вже вечір,
Коли батьків й дружини вже нема,
Роки кладу, немов прожиті речі,
І підбираю вдячності слова.
За все, за все - за світлу свою долю,
За щиру ласку і любов батьків.
І ще за те, що я побачив волю,
Котру діждатись не один хотів.