Наталья Йванівна, дозвольте,
Вас з Днем народження вітати.
Всього найкращого у світі
Сьогодні щиро побажати.
Життя - поезія і проза,
Коли комедія, а більше навпаки.
І як зіграти доведеться ролі,
Так йти їй по життю – роки.
Прийшла весна, така жадана,
Тепло несміле, перший цвіт,
У Олександри і Івана
Дівча з’явилося на світ.
Мале, привітне, карооке,
На ніжки пнеться, підроста.
Дитинство, юність промелькнула,
Настала зрілість непроста.
Навчалась, потім працювала
На дному місті – у сільраді.
Що у житті перевернулось?
Підтримку бачила і зради.
Приходили на поміч люди,
А вороги били з засади.
Та вистояла, не схитнулась,
Не за з для себе – для громади.
В труді й днювала й ночувала,
Всьому виводила кінець.
А доля високо цінила -
Даруючи добра вінець.
Зростила доньку трудівницю,
Красиву, мудру і привітну.
Діждала зятя, вже й онуки.
Як маків цвіт весною – квітнуть.
Женя – студент, гризе науку,
Бабусю щоб не підвести.
Ліна - танцює і співає,
Щоб радість бабці принести.
А жінка ця щодень мудрує,
Як у селі навести лад.
Що збудувать, зремонтувати,
Чи посадить красивий сад.
Щоби село було найкраще,
Щоби гордитись за людей.
Всій до останку віддаватись,
Йти до намічених ідей.
Вана – проста, хороша жінка,
Бабуся, мама, голова села.
Таким жінкам вклонитись треба
Таким і почесть і хвала.
Літа промчали і сьогодні
В ваш ювілей із оксамиту.
Бажаєм щастя і здоров’я
Багато весняного цвіту.
19.04. 2012 р