Душевні моменти дружніх обіймів,
Пам'ять людська зафіксує навічно!
Одне-це дитинство, а інше-це мрія;
Мої неповторні, та різні два міста;
Як ніхто, знаю, що таке розлука,
Сум, ностальгія-ці почуття вічні,
Спогади-щастя, іноді ж-мука;
Неначе виклик-життя на два міста…
Завжди знайдеться, кого згадати,
За кимсь сумуєш? Про що ж це свідчить?
Ти не самотній, умієш кохати
До забуття. І людей. І два міста.
Рідне-натхнення, нове-перемога,
Одне-знайоме, а інше-величне,
Але обидва уже стали домом,
Мої неповторні, та різні два міста…
