Дякую, пані, за щирі слова!
Як же мені їх не вистачало!
Немов круговертям іде голова,
Коли ваше слово мене торкає!
Очі закрию щоб ваше обличчя
Не малювала моя параздатність,
І не дивуюсь, що це вже так звичне
Уяву міцно тримати як власність.
Тихо пливе натяк: ваші парфуми,
Тихо грає музика щось українське,
Із себе кепкую, беру на тлуми,
Бачу в собі парадоксальне, блюзнірське.
Але, пані, вам глибоко вдячний,
Що ви так несподівано щирі…
По життю я, виявляється, лячний,
А ви, так мені незбагненно, милі.
28.04.2018
К.