Люди на перонах – перелітні птиці,
Вирушають зграями
Шукають місця, щоб
перезимувати важкі часи,
локальні кризи.
Обіцяють повернутись на Різдво,
Або Великдень,
чи дні народження дітей.
Дехто і справді вертається…
Жінки – домашні кішки,
Які своїм муркотінням
Лікують від невідомих недуг.
Чоловіки ж – морські коти,
Вони тілами підтримують світовий порядок,
Щодня готуються до далекого плавання,
Щодня чекають можливості для подвигів
Щодня. Аж до смерті.
Бездомні – це сови.
Навряд чи ви їх зустрінете двічі.
Через це або ж як наслідок цього,
В їхніх очах можна розгледіти мудрість усього світу.
В цих джунглях,
В цьому світі законів природного добору,
Залишається виживати і бути собою.
Вірніше, бути з собою.
Чесними.
