Сумна красуня пісню ту співає:
Зустрінуся я з вами всіма.
З кимось може й завтра.
А ви так боїтеся мене...
Стає голос сумніше.
Іде вона по світу йде.
Завжди так поруч і все ж так далеко.
Не хочу я лякати вас.
Я тиха, як та ніч.
Із сном завжди й хотіла забирати,
Та люди стають все гірш...
Міркування з року в рік.
Над чим таким гадаєш?
Як би, могла я по-іншому робити,
Та по-іншому права не маю.
Та хто ж ти?
Я?
Я, правда віковічна.
Ви всі в гарній брехні живете.
Та чи живете ви?
Я та, яку всі так бояться.
Бояться й лише тому, що жити не вміють.
Живіть по правді.
Можливо, я вам не така й кістлява появлюся.
Холодна посмішка на устах,
А так зігріла душу.
Чого боятися же нам,
Коли по правді жити?
А чи можливо це чи ні.
Перевірити мусиш ти.
