Тобі ноктюрн Шопена не зіграю,
Ніколи я талант на те не мав,
Та кожну ноту серцем відчуваю
У музиці, яку він написав.
Бо в ній тебе, єдина моя, бачу.
На все життя яку я полюбив,
Шкодую, вже Шопену не віддячу
За подарунок, що мені зробив.
І посмішка твоя луна в акордах,
І сум в задумливих твоїх очах.
Усе життя розписане по нотах,
Що прожила в незнаних мною днях.
Тобі ноктюрн Шопена не зіграю,
Боюсь, сфальшивлю щось не до ладу,
Люблю до щему серця, та не знаю,
Чи місце в твоїм серці віднайду.
