Така прекрасна й молода – лиш посмішка сумна...
На підвіконні вечором сидить абсолютно одна,
а в очах світить зіронька неймовірно ясна –
пташину годує ніжна рука – ім’я їй Доброта...
Чому ж у світі будова дивна стала така,
що ця дівчина залишилась сама і для всіх чужа,
а свавілля, брехня і ганебна гра для всіх своя –
єдина всіма королева безмежно бажана?!
Чесність і щира душа – вона така лиш одна –
одна, що знає, що таке без масок життя!
Лиш вона може в обіймах зігріти холодне звіря –
пошарпане й облізле врятувати згасаюче життя.
Її цей світ оберігати й плекати мав би як маля,
а натомість по світу кидає як непотрібне шмаття...
Зупиніться, задумайтесь, схаменіться, що за дурня?
Хочете побудувати трон для темного короля?..
Я ж в неї вірю і завжди для мене гостя бажана вона –
я з нею – яка б не розділяла нас прірва страшна.
В мене є моя Доброта - дуже гарна і сильна вона –
бо без неї ніяк – сонце подарувати може лиш вона.